завантаження...

Весільні тости_2

Кажуть, що родина починається з дітей.
Тож нехай у вашої родини буде гідний початок!
Вип'ємо, друзі, за ваше щасливе майбутнє!



Теплим літнім вечором гуляли берегом ріки хлопець і дівчина. Раптом дівчина спіткнулася, а хлопець притримав її заруку й ніжно сказав: “Обережно, сонечко, камінці”. Через п'ять років тією ж набережною знову йдуть ті ж хлопець і дівчина. Дівчина спіткнулася знову, а хлопець підхопив її за руку й сказав: “Обережно, тут камені!”
Через десять років знову тут само йдуть ті ж самі тепер уже чоловік і жінка. Рап­том жінка спотикається, а чоловік хапає її за руку й кричить: “Ти що, дурна, не бачиш?! Тут же камені!”
Тож давайте вип'ємо за те, щоб у наших молодят на їх спільному життєвому шляху зустрічалися тільки камінці.



У мудреця запитали:
— Чи бувають добрі стосунки між чоловіком і дружиною? — Бувають, — відповів мудрець. — Коли чоловік не чує, Що каже дружина, а дружина не бачить, що робить чоловік. Тож вип'ємо за добрі стосунки у вашій родині.



Американський письменник-сатирик Хаббард Кін вдало зауважив: “Із всіх домашніх ліків найкращі — добра дру­жина”.
Мені здається, що нареченому не доведеться звертатися до лікарів.
Пропоную випити за це!



“Кохання — це змагання між чоловіком і жінкою за те, щоб доставити іншому якнайбільше щастя”, — сказав Стендаль.
Давайте вип'ємо за те, щоб ви стали гідними суперника­ми в цьому змаганні!



Кохання!.. Скільки неосяжного в цьому слові! Який оке­ан в одній сльозі! Яке небо в одному погляді! Яка буря в одно­му подиху! Яка блискавка в одному дотику! Яка вічність в одному моменті!
Давайте вип'ємо за поезію кохання!



Давним-давно молодята вирішили довідатися секрет щас­тя. У стародавній книзі вони прочитали, що якщо знайти аб­солютно щасливу людину, відірвати шматок від її сорочки й зберігати його, то приживеш у щасті й радості все життя. Дов­го шукала молода пара абсолютно щасливу людину. Один не мав грошей, в іншого не було дітей, а третій молив Бога про здоров'я. Нарешті, коли чоловік і дружина вже втратили надію, вони побачили на зеленій галявині чоловіка, що весе­ло співав пісню. Він стверджував, що щасливий. Але на про­хання подарувати шматок сорочки з подивом вигукнув: “Со­рочку? Таж у мене її немає!” Тож вип'ємо, але не за те, щоб наші молоді все життя просили безсрібниками, а за те, щоб вони не ходили шукати чу­жого щастя, а міцно тримали своє в руках!



Кажуть, якщо жінка носить золоті каблучки й браслети, перлові намиста, то це означає, що вона... вийшла заміж по любові.
Тож вип'ємо ж, друзі, за справжнє кохання!



Шановні пані та панове! Сьогодні на нашому торжестві відбулося непоправне — загинула свобода! Були наші моло­дята вільними й безтурботними, а стали сімейними й зобов'язаними! Але чи слід засмучуватися із цього приводу? Адже свій вибір наречений і наречена зробили самі й свободу свою вбили добровільно!
Тож вип'ємо за цей перший спільний учинок!



Сьогодні ми із задоволенням проводжаємо прекрасну пару в спільну подорож життям.
Давайте ж вип'ємо за те, щоб союз, створений вами, був союзом любові, радості й взаємодопомоги, щоб кожен із вас не бачив свого щастя без щастя іншого й дякував хвилинам, коли життя звело вас разом. За ваше безхмарне теперішнє й щасливе майбутнє!

Додати коментар


Захисний код
Оновити

завантаження...