Посватай мене, козаченьку, в неділю зраненька.
Візьми мене за рученьку і назви: миленька.

Поєднання двох людей проходить віддавна в найрізнома­нітніших формах. У різних регіонах України існують різні обря­ди та звичаї. Забороняється у піст справляти весілля.

***
Мені велике щастя доля подарувала,
Бо мене з тобою навік поєднала.

Мені велике щастя на доленьку припало,
Бо нас двох кохання навіки з'єднало.
Доленька навіки з'єднала з тобою.
Назавжди, миленький, одною судьбою.

***

Осінь, шістдесят сьомого року.
Вересень - двадцять третє число,
В моє серце так ввійшли глибоко
Й пам'ятаю все-все, як було:

- Була осінь щедра і красива,
Та і я, немов вишневий квіт...
Відтоді для мене осінь мила
Є подруга з тих далеких літ.
І щороку осінь я чекаю,
Немов казку, мов чарівний сон.
В своїм серці осінь зберігаю,
Бо навік взяла мене в полон.
Мені щастя осінь дарувала,
Щедра осінь, люба, золота!
Я його всім серцем зберігала
І воно мене не покида.

Характерним для всієї України є сватання. Щоб посватати кохану дівчину, хлопець з-поміж своєї найближчої родини старостів вибирає і до батьків коханої дівчини посилає. Старости мають бути трішки артистами, бо сватання у нас проходить як театралізоване дійство. У різних куточках України є різні звичаї, усіх не перелічити.