На передвесільних вечірках грали, співали, пили чай. Щодня наречений дарував своїй нареченій невеликі подарун­ки. Підсумком передвесільного тижня був дівич-вечір. Подруги збиралися для того, щоб попрощатися з нареченою. За­міжжя було найзначнішою подією в житті жінки. Дівчина покидала свою родину, розставалася зі своїми подругами (із вікової групи «наречених» переходила в групу «молодух» - «баб»). Вона ставала дружиною, готувалася стати матір'ю й одночасно ставала найбезправнішою в майбутній родині - невісткою.

На дівич-вечорі дівчина прощалася з “красою” — утілен­ням дівоцтва. На обряді розставання з дівоцтвом нареченій розплітали косу й востаннє заплітали її по-дівочому.
Дівич-вечір справлявся одними дівчатами, або на нього під кінець приходили хлопці на чолі з нареченим.

В один з останніх днів передвесільного тижня дівчину во­дили в лазню, що також супроводжувалося рядом обрядів і пісень:

- Куди, доню, собираєшся,
Що біленько умиваєшся?
Чи між турки, чи між татари,
Чи між дружки, чи між бояри?
- Не між турки, не між татари,
А між дружки і між бояри.
- Не йди, доню, між чужії люди,
Бо там тобі горенько буде.
Там свекруха норовистая, Вона тобі норови покаже,
Вона тобі правдоньки не скаже.
- Їсти хочу, аж серденько в'яне,
Хліба возьму - вона скоса гляне:
- Ти ще, доню, у нас не робила,
Половину хліба одломила.

Замітка: Різноманітні та цікаві игры для девичника на будь - який смак Зробіть своє свято незабутнім.