Невід'ємним атрибутом на весіллі є коровай, який символізує достаток у сім'ї.

Коровай оздоблюють різними випеченими кольоровими квіточками, майстерно зробленими.

Прикрашають коровай міртою, барвінковим віночком. Або такий. Випікають коровай з оздобленням різновидних квіток, зірочок, а посередині господиня вставляє вирізані дві гілочки з відростками, обгортає тістом і випікає. Окремо пече "лелеки" або, як кажуть  на Галичині "бузьки", один із них у дзьобі в сповиточку несе дитину, і на верхній кілок чіпляє. Тут "лелеки" символізують носіїв продовження роду, як символ щасливого життя. Подекуди такий коровай називають гільце.

В інших короваях замість "молодих" і "лелек" випікають два "голуби". Вони є символами любові і чистоти в подружньому житті.

Коли коровай випікають, то обрядові пісні співають, слова такого змісту вживають: випікаєм квіточки, щоб у сім'ї були і синочки, й дочки; щоб прилітав лелека здалеку і приносив на шнурочку синочка чи дочку; пташки випікаєм, молодим щастя й радості бажаємо; печемо зіроньки із неба, щоб в молодих ні в чому не була ніяка потреба; зеленню коровай прикрашаємо, чистоти в коханні молодим бажаємо тощо.

Все на весільному короваї має бути до пари, щоб молоді щасливо до глибокої старості разом проживали і ніколи розлуки не знали.

Коровай у весільному обряді має велике значення. Молодих короваєм до вінця проводжають, з хлібом після вінчання зустрічають. Хліб - символ життя, добробуту нашого буття. Його ми, як Святиню, оберігаєм, з великою любов'ю вшановуєм і прославляєм. На вишиваний рушник кладемо, щоб у молодих була довга і барвиста спільна дорога. Рушник має бути вишитий кольорами радості та світла.

З витоків народознавства дізнаємось про випікання весіль­ного короваю в українському краю.

Щоб замісити тісто на коровай брали зранесенька воду з семи криниць (до сходу сонця, яку ще ніхто не набирав). Приносили борошно з семи помолів семирічного зерна і додавали з нового помолу. Коли коровай випікали, то жінки святкову одежу вдя­гали, голови барвінком прикрашали. Коли місили тісто, то двох жінок одним рушником в'язали, щоб молоді в щасті та злагоді весь вік проживали.

В Україні значну увагу приділяють випіканню короваю - символ обрядовості весілля, бо хліб є основа всього нашого життя. Коровай випікали одночасно в молодої та в молодого, щоб подружжя жило в злагоді, дружно; любились, не сварились. Запрошували колись парну кількість жінок-коровайниць, які одягали святковий одяг, квітчались барвінком, а як місили тісто, то обв'язувались одним вишитим рушником, щоб молоді ніколи не розлучились, а до смерті любились.

А в інших коровай випікати запрошували сім жінок. А як має бути, то ніхто не може сказати, бо, зрозуміло, скільки людей, стільки Й думок. Це лише традиції й більше нічого. Не будемо гадати, бо добрі ці традиції, яких дотримуються з покоління в покоління.

До тіста додавали вино, рому або наливки з медом, щоб веселими були, солодко життя прожили. Воду, в якій коровай­ниці руки мили, під дерева лили, щоб щастя в сім'ї панувало, багатство зростало.

Кажуть, що вдало спечений коровай - це щастя в сімейному житті; тріснутий - незгода, яка може призвести до розлучення; запечений (загнічений) - свавільний характер у когось з мо­лодих. Це може бути лише припущення, домисли, бо ніхто, яке у кого буде життя, не може сказати. Треба пам'ятати: "Що по­сієш, те й пожнеш" або "Як постелиш, так і виспишся". Мусимо знати, що самі маємо своє щастя будувати.

Коровай та різні тістечка випікали у вигляді пташенят, зіро­чок, сонечка, місяченька, голубів. Ними прикрашають коровай, а ще - квіточками, щоб гарне життя мали.

Весільним короваєм пригощають усіх гостей - це своєрідне родинне благословення молодих.

Без хліба неможливе існування. Ним благословляють на нове життя, Йдуть з хлібом вітати, зустрічати рідних, дорогих гостей. Хліб - це дар Божий, який шануємо і цінуємо - і так в усій Україні.

Колись стояв сніп жита на чільному місці (покутті) під час весілля. А на другий день приходили старости, щоб цей сніп обмолотити. Молода невістка мала зерно зібрати і заховати, щоб ним своїх майбутніх дітей на весіллі обсипати.

Хліб лежить на столі на святах, на весільному столі перед молодими, котрі повінчались, щоб у добрі мались. Хлібом на вишитому рушнику проводжають молодят до шлюбу, щоб маги добру долю, сім'ю любу.

Цікава замітка: найкращі умови саме для вас - доставка еды по киеву та області. Доступні ціни, висока якість та професійний персонал задовільнить будь-які ваші побажання.